- Історія
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.09.1977р. № 210 – для обслуговування працівників Рудоуправління та членів їх сімей з 01 жовтня 1977 року шляхом реорганізації амбулаторії №2 було створено медико-санітарну частину №2, яка входила до складу медико-санітарного відділу №19 МОЗ.
В 1996 році (наказ МОЗ України №343 від 11.11.1996р.) з метою удосконалення медико-санітарного забезпечення персоналу, зайнятого на роботах в урановій гірничодобувній промисловості МСЧ-2 було виведено зі складу Центральної спеціалізованої медсанчастини та присвоєно №17 та на виконання Постанови Кабміну України від 07.06.1994р. №370 „Про медичне забезпечення працівників атомної енергетики і промисловості” та Наказу МОЗ України №392 від 27.12.1996р. передано у підпорядкування Державного комітету України по використанню ядерної енергії і створено на базі СМСЧ-17 МОЗ України – СМСЧ-7 Держкоматому України.
В 2004 році для удосконалення системи спеціалізованого медичного забезпечення працівників атомної промисловості на виконання постанов Мінпалива та енергетики та МОЗУ № 859/682 від 31.12.2004р. СМСЧ-7 було знову передано до сфери управління МОЗУ, а пізніше наказом МОЗ України від 21.01.2005р. №29 було перейменовано в СМСЧ-17.
В 2012 році з метою приведення установчих документів до вимог чинного законодавства України (наказ МОЗ України №78-0 від 30.05.2012р.) було змінено назву СМСЧ-17 на ДЗ „СМСЧ №17 МОЗ України”. В зв’язку з автономізацією ЗОЗ з 28.05.2019 р. ДЗ „СМСЧ №17 МОЗ України” реорганізовано шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство „Смолінська медико – санітарна частина” Смолінської селищної ради (КНП „СМСЧ” Смолінської селищної ради) на підставі рішення шістнадцятої сесії Смолінської селищної ради восьмого скликання Маловисківського району Кіровоградської області від 24 травня 2019 року № 282 та виписки з єдиного державного реєстру.
- Загальна інформація
КНП “Смолінська медико – санітарна частина“ Смолінської селищної ради
Комунальне некомерційне пiдприємство „Смолінська медико – санітарна частина” Смолінської селищної ради є лікарняним закладом охорони здоров’я – комунальним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та Статутом.
Засновником, Власником та органом управління майном Пiдприємства є Смолінська об’єднана територіальна громада, в особі Смолінської селищної ради (надалі – Засновник).
Головним розпорядником бюджетних коштів Пiдприємства є відділ соціального захисту, соціального забезпечення та охорони здоров’я Смолінської селищної ради.
Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
Підприємство у своїй діяльності керується Конституцією України, Господарським та Цивільним кодексами України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства охорони здоров’я України, рішеннями Смолінської селищної ради, наказами Департаменту охорони здоров’я Кіровоградської обласної державної адміністрації, розпорядженнями голови селищної ради, Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
- Права та обов’язки пацієнтів
Права пацієнтів
1) право на медичні профілактичні заходи (ст. 49 Конституції України, ст. 283, ч. 4 ст. 286 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 3, п. 7 ст. 4, ст. 6, 10, п. “а”, “б” ст. 10, ст. 31, 32, 42, ч. 1 ст. 43, ст. 53, п. “а” ст. 78 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”);
2) право на доступність у галузі охорони здоров’я (ч. 1, 3 ст. 49 Конституції України, ст. 283, 284 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 4, ст. 6 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”);
3) право на медичну інформацію (ч. 3 ст. 32, ст. 34 Конституції України, ст. 285, 302 Цивільного кодексу України, п. “е” ст. 6, ст. 39 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”);
4) право на згоду на медичне втручання та право на відмову від медичного втручання (ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 29 Конституції України, ч. 3,4, 5 ст. 284, ч. 4 ст. 286, ст. 289 Цивільного кодексу України, ст. 42, 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”);
5) право на свободу вибору в галузі охорони здоров’я, а саме: 1) право на вільний вибір лікаря; 2) право на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря; 3) право на вибір закладу охорони здоров’я; 4) право на заміну лікаря; 5) право на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров’я України (ч. 2 ст. 284, ст. 633 Цивільного кодексу України, п. “д” ст. 6, ч. 1 ст. 34, ч. 1 ст. 35, ст. 36, 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”);
6) право на медичну таємницю (ч. 1, 2 ст. 32, ст. 34 Конституції України, ч. 4 ст. 285, ст. 286 Цивільного кодексу України, ст. 39-1, 40, п. “г” ст. 78 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”);
7) право на якісну медичну допомогу (ч. 1 ст. 49 Конституції України, ч. 1 ст. 284 Цивільного кодексу України, п. “д” ст. 6, п. “а” ст. 78 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”);
8) право на безпечну медичну допомогу (ч.1 ст. 49 Конституції України, ч. 1 ст. 284 Цивільного кодексу України, ст. 42, 44 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”);
9) право на інновації, а саме: 1) право на медико-біологічний експеримент; 2) право на репродуктивні технології; 3) право на донорство; 4) право на терапевтичне клонування; 5) право на корекцію (зміну) статі (ч. 3 ст. 28 Конституції України, ч. 3, 7 ст. 281, ч. 4 ст. 289, ч. 1 ст. 290 Цивільного кодексу України, ст. 45, 47, 48, 51 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”);
10) право на попередження за можливістю страждань і болю (ст. 3, ч. 2 ст. 28 Конституції України, ч. 2 ст. 289 Цивільного кодексу України, ст. 6, 52 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”);
11) право на індивідуальний підхід до лікування (п. “д” ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 38, ч. 3 ст. 39, ч. 3 ст. 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”);
12) право на оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я (ст. 40 Конституції України, п. “і” ст. 6 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”);
13) право на відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю (ч. 1 ст. 3 Конституції України, ч. 1 ст. 22, ст. 23, 906, ч. 1, 2 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, ст. 1168, 1195 – 1203, 1209 Цивільного кодексу України, п “і”, “ї” ст. 6 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”);
14) право людини на життя та на повагу до гідності при наданні медичної допомоги (ст. 3, 21, 27, ч. 1, 2 ст. 28, ст. 64, 68 Конституції України, ст. 281, 297 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 52 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”);
15) право на захист від будь яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних зі станом здоров’я (ст. 21, ч. 2, 3 ст. 22, ч. 2 ст. 24 Конституції України, п. “и” ст. 6, ст. 9 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”).
Обов’язки пацієнтів
1) піклуватися про своє здоров’я та дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян (п. “а” ст. 10, ст. 32 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”);
2) проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення (ч. 4 ст. 286 Цивільного кодексу України, п. “б” ст. 10, ст. 30, 31 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”);
3) надавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які знаходяться в небезпечному для життя і здоров’я стані (п. “в” ст. 10, ст. 37 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”);
4) виконувати медичні приписи та правила внутрішнього трудового розпорядку закладу охорони здоров’я (ч. 2, 3 ст. 34 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”); 5) у невідкладних випадках, коли існує реальна загроза життю, отримувати медичну допомогу без своєї згоди чи згоди законного представника (ч. 1 ст. 29 Конституції України, ч. 5 ст. 284 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”)